13.12.2011 12:07
-
330
    
  3 | 3  
 © Ігор Рубцов

Уроки цуценяти

Уроки цуценяти

з рубрики / циклу «Християнська таматика»

Щеня мале (очиці-крапки) 

Назустріч кинулось мені. 

Вертлявий хвостик, вушка, лапки: 

Усі породи в нім однім. 


А люди - наче по породах - 

На чорних, білих, "голубих", 

На невідомих і народних, 

"Лохів" поділені й "крутих". 


Хто розмовляє по-якому? 

Хто з ким на "ти"? І хто з чиїх? 

Ми геть не віримо нікому, 

Шпані вклоняючись до ніг. 


Заблукані, чи вам не знати, 

Що Бог, як Батько всіх людей, 

Готовий слабого підняти, 

Пильнує втрачених дітей? 


Чи ви осмислити готові, 

Як все охоплює єство 

У вищих проявах любові 

Довіри й щастя торжество? 

........................................ 


Не цуцик, що стриба під ноги, 

Бо любить всіх, і всі свої, - 

Людина горнеться до Бога. 

Бог пестить лагідно її. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.12.2012 15:33  Ем Скитаній => © 

цуцик, дійсно, милий...і вірш чудовий...так, Бог всіх однаково любить і у цій любові ми повинні йому допомогти - це, певно, і буде наша йому подяка за його неосяжну любов до нас.

 13.12.2012 09:13  © ... => Лідія Яр 

Дякую, пані Лідіє!

 13.12.2012 00:38  Лідія Яр => © 

Дуже гарно і правильно...

 19.01.2012 10:22  © ... => Оля Стасюк 

Коли писав, не міг стримати емоцій.

 13.12.2011 18:15  Оля Стасюк 

Дуже гарно... Цуцик - неперевершений...

 13.12.2011 16:17  Тетяна Чорновіл => © 

До кого горнутися, до кого ні - добре сказано у притчі про ближнього. У кожного свої ближні. А щодо однакової любові Творцем.... Надіятися треба!!! Знову таки: Надія вмирає останньою! Я не хочу дискутувати з цього приводу! :))

 13.12.2011 16:14  Каранда Галина 

а мені дворняжки більше до вподоби, ніж порода...

 13.12.2011 16:10  © ... => Тетяна Чорновіл 

Тут я маю пояснити, що мав на увазі, складаючи вірша. Ми із своїми симпатіями і антипатіями поділили людей на категорії. До одних горнемося, а поряд з іншими не хочемо осквернюватись. Це не обов`язково волоцюги і безхатченки. Але так є, що дехто з респектабельних погребують стати поруч з людиною простою, а та, навзаєм, демонструє зневагу до багатого "буратіно". Оці сплетіня негативу все глибше обплутують наше суспільство. А Бог, уявіть собі, однаково любить героя і алкаша, дитину і старого буркуна. І вельми сумує за тими, хто відірвався від коренів, бо всі ми від Нього походимо, а один одному - рідня. Так що, маючи якусь надію - надію на краще ж, мабуть, треба почати з себе і своїх стосунків з Творцем. І про це у мене буде далі. Але, буде і сердита критика, і все інше.

 13.12.2011 13:32  Тетяна Чорновіл => © 

Надія вмирає останньою!