Тарас Іванів
Темний присмак за словами: потім…-
Брів стежками – зичив жити… Щедрий час
Гусінню, повільно, в сморід років
Перекочував загуслу гниду мас.
Плакав Господь, збав вістун, в сувоях
Міжвідлюдькуватих бід зажалобів.
Лісом – яром, його долом, під туманом
Любов, ласка, щирість пхались до гробів.
І повстало все-усе над вир-водою,
Полотно доріг до круч-земель дійшло…
Пахне паленим…- чи листя, чи тло моє
Заганьбилось, свої роки прокляло?
13.12.2012 22:05 Тетяна Чорновіл => © |
 (((( |
12.07.2012 20:55 Оля Стасюк |
12.12.2011 19:59 Каранда Галина => © |
 та думаю, все вийде! |
12.12.2011 19:56 © ... |
Так ми всі тільки надією і живем... Комусь видасться, що ось, вже близько... Ага! - ніколи((( |
12.12.2011 19:54 Оля Стасюк |
 Вітаю автора, гарний вірш)))))) |
12.12.2011 19:52 Каранда Галина => © |
це Оксана? вітаю! раз привселюдно, то надія є. |
12.12.2011 19:47 © ... |
Освячували пам`ятник на могилі Білозіра, а потім Сяня нам організувала поляну... Було на диво по домашньому, по свояцьки!!! Нарешті, привселюдно, пообіцяла видати мою книгу !!! |
12.12.2011 19:43 Каранда Галина => © |
а де Ви вчора сиділи?))))) |
12.12.2011 19:39 © ... |
Я є! Без образ)))) Хочу описати вчорашні "посиденьки". |
12.12.2011 19:31 Каранда Галина => © |
Пане Тарасе!!! невже образилися? я ж не про вірш, а про Ваш настрій кажу!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Відгукніться!!!!! |
12.12.2011 19:10 Каранда Галина |
от перші два рядки сподобались... а далі... ну де ж той реготун заблудився! |