Вітряна брама
Доманіцькому С.О.
Я торкаю рукою холодний кришталь,
Що виблискує сріблом на моєму волоссі.
Небо вкрила стемніла похмура вуаль,
А каміння тримає тепло наше досі.
Підійду я до брами, пригорнусь до стіни –
І почую твій голос, ті шалені зітхання.
Краплі швидко спадають, загубившись в траві.
Я стою і згораю від свого кохання.
м.Кам’янець-Подільський, 28.05.2009