Покайся, дню, у прихоті – летіти
з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»
Покайся, дню, у прихоті – летіти,
Покайся, тижню, дзвоном ворогів.
Ти, місяцю, покайся мерехтіти
Надією в тунелі пустих слів.
Покайтесь, друзі, що проплили поруч,
Ви, роки, кайтесь, що їх привели
Колись давно під мою дику гору…
Усі покаймось, що колись жили!