24.12.2011 12:47

-

454

5 | 5

 © Тетяна Чорновіл

УКРАЇНСЬКА АТЛАНТИДА

з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»

Присвячую затопленим землям дніпровських водосховищ

У слові коротенькому “було” 

З літ тягарем не знаючи спокою, 

На дні водойми штучної – село, 

Сплюндроване бездушністю людською. 

Садки рясні не родять. Між гаїв 

У жабуринні спогади поснули, 

А світанкові співи солов‘їв 

Важкі дніпровські води захлинули. 

Нещасні долі розчерком пера 

Байдуже розпорошені по світу, 

Нелюдське горе з криками “ура” 

Спіткало землю, водами залиту. 

Джерельний пульс зневажених криниць 

В глибинах недосяжних замулило, 

Святе безмежне небо, впавши ниць, 

На цвинтарі духовності зомліло. 

Страждальці й винуватці того зла 

З літами також губляться у часі, 

Примару затонулого села 

Розгледіть можна тільки на баркасі. 

В думках, буває, через муку й біль 

Зринає з небуття земля забута. 

Та плескотом стрімких свинцевих хвиль 

Зітхає над селом Дніпро-Славута.