Поле з тюльпанами
(Жінкам, які шукали щастя)
Крізь зиму цинізму
Нести свою пісню -
Молитву, народжену з смертних гріхів.
Хтось трусить сітками,
Злотими клітками
І вчить убивать і батьків, і синів...
Роз`ятрені очі,
І зраджені ночі
Ховаються ницо в брехливих вустах.
Дорога до раю...
Нема в неї краю.
Давно загубилась в пекельних шляхах.
І новий світанок
Збира своїх бранок
З асфальту, з петель, з одиноких кімнат.
Їм поле з тюльпанами,
В марево вбраними,
Уже не знайти і уже не пізнать.
Мелітополь, 2011 р.
