Богдан і ялинка
Зібрався Богдан за ялинкою в ліс,
Без тата, без діда Сашка.
У мріях давно він красуню приніс,
Хоч ноша була заважка.
Вдів валянки теплі і шубу до п’ят,
Санчата свої прихватив.
Оце він здивує сусідських хлоп’ят,
Яку він роботу зробив.
У лісі сугроби, загруз наш Богдан,
Що далі робити не зна.
З очей потекла вже солона вода,
Врятує його лиш весна.
А звірі також поспішали на свято,
Вдягнули костюми смішні,
Лисичка вже схожа на вовчика-брата,
А білки неначе півні.
Ялинка-красуня палає вогнями,
Серед кремезних дубів,
Прикрасити різними кольорами,
Народ лісовий захотів.
Звірята Богдана до себе гукають,
Щоб весело час провести,
Казкові химери в повітрі літають
І світять очима коти.
Такі чудеса бувають не часто,
Лише в Новий рік і Різдво.
Побачити звірів неначе у казці
Богдану в цей день повезло.
Усі проводжають хлопчину додому,
Дарунки смачненькі несуть.
Пригоди свої не розкаже нікому,
А ялинку залишив він тут.
грудень 2011 р.
