Ожеледиця
з рубрики / циклу «СПОЛОХАНА ЗИМА УРАНЦІ ПРОБІГАЛА»
На дзеркаллі калюж, пришерхає надія,
Тихий відблиск зими вогко ляже на плечі.
Не гуляла ще тут норовлива завія.
І розгублений дощ туманить недоречі.
Оскляніле гілля похилилось низенько,
Запишалась трава у прозірнім кришталі,
Калиновий рубін коливає легенько
Вітер, мов вишеньки у коктейльнім бокалі.
Розітне промінець тло цупке хмаровиння:
Міріади зірок заіскрять ніби свічки.
Вийде в повній красі кришталева богиня
І примружить свої, очі – жовті синички.
