10.12.2014 11:30
для всіх
193
    
  7 | 7  
 © Микола Чат

Згубні почуття

Згубні почуття

Передзвонами, перегуками

Йде Мороз шпаркий з лісу луками.

Посміхається сонця схлипами, 

Поміж голих віт Кленів з Липами.

Кучерявиться паморозний чуб

Білим куривом димохідних труб.

Очі-бісики сяють просинню, 

Ніжно вмитою дощем Осінню.

З калинових губ вітром лине свист, 

Льодяних зубів сяє аметист.

Кожушок його в’є подолами -

Засипає слід юга колами.

Видний парубок, не одружений.

- Ой, кому ж бо він Богом суджений?! –

Стрепенулася Верба різками.

Відгукнулося між Берізками.

Пересудами сколихнувся Гай:

- Любить сам себе розбитний шугай!

Компліменти вам стелить дівоньки, 

Крутить мигами та й голівоньки!

Виціловує палко кісоньки.

Схаменіться вже ви, Берізоньки!!!

Ті, не слухали. Обіймалися…

В ожеледицю, поламалися.

- Крижане воно, серце красеня! –

Затріщало десь в кроні Ясеня.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.12.2014 23:02  © ... 

Сердечно дякую всім за увагу та добрі слова,

 11.12.2014 12:42  Тадм => © 

Не перестаю захоплюватися Вашою творчістю: яскрава, образна поезія!

 10.12.2014 20:49  Тетяна Чорновіл => © 

Гарна образна поезія! )) Як пісня парубоцька! ))
Крижане чи не крижане серце... Ясеню пощастило! :))))

 08.12.2014 15:56  Антоніна Спірідончева => © 

Гарно. :)

 08.12.2014 14:46  Ганна Коназюк => © 

Красива поезія! Чудова!!!

 08.12.2014 07:49  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно! Сподобалося!

 08.12.2014 00:33  Світлана Рачинська => © 

Так по- народному і водночас згубно оригінально) Дуже сподобалось!!!