Рожеві діри сну
з рубрики / циклу «Літо»
Плететься золотом бамбук,
Рівняє зорі казка ніжна,
І літо чисте, білосніжне,
Ледь-ледь торкає ніжних рук.
Як жаль, що це – лиш сон новий,
П’янкий і світлий, як світання...
Не сниться навіть вже кохання,
Лиш промінь сонця золотий...
І знов в суцвіття сон манить,
Немов чарівних мрій волошки,
Ще крапелиночку... Ще трошки... –
Бажання крізь весну летить.
Рожеві діри цього сну,
Неначе крила лебедині,
Неначе казка,
Що дитині
Вертає восени весну.
Так ніжно стелиться бамбук,
Рожеві діри сну дурманять,
І тільки знов будильник ранить
І додає безсоння мук...
Який терпкий дитячий світ,
Коли дитинство ще хоч сниться...
Та ні – п’ятнадцята вже птиця
Переверне рахунок літ....
