Із чорних дір, які летять в безодню
з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»
Із чорних дір, які летять в безодню,
Ми намагаємось стулити собі Всесвіт.
Душа метається, зневажено-порожня,
Не сила їй ці діри перебрЕсти.
Й летить вона, чорнючою дірою,
Між павутинь палких протуберанців,
На мить затримавшись чернечою ходою,
На цій Землі, щоб теж в безодню впасти.
Лубни, 26.12.11. (16:10)