Серцем до краси торкнись
Рано-вранці, на світанку
Вийди в сад, присядь на лавку,
Роззирнись, побач красу.
Ось на сході пломеніє
Ясне сонце. Ще не гріє,
Але вже все ожива:
Підіймається трава,
Кущ калини при дорозі
Зацвітає. А на возі
Їдуть в поле косарі,
Щоб косити по росі.
На листках лежать росинки
Різнобарвні. Мов перлинки,
Блистять кульки на траві,
Виграють, немов живі.
Ти попробуй на хвилинку
В ручку взяти ту росинку,
Ніжно пальчиком торкни,
Закрий очки, уяви,
Як комашка росу п`є,
Як лоша копитцем б`є,
Біля мами в чистім полі
Стриба, бігає на волі,
І не знає, що невдовзі,
Через років два чи три,
Можуть в воза запрягти
Або ззаду плуг вчепити -
І потягне... Так і ти...
Доки бачиш ту росинку,
Поспішай, хоч на хвилинку
Серцем до краси торкнись,
І душею освятись.
