Толік Панасюк
З небуття виринає дорога.
З чорноти світло фар видирає
і кидає її під колеса.
Я в заручниках у машини.
Розтинаю навпіл ніч.
Ніч гадає ковтає мене,
Та це лиш тунель до світанку.
Хто кого упіймав?
Хто над ким посміється останній?
Вперто-слухняна машина
Свого бранця таки подарує світанку.
Дрогобич, 2012 01 02
05.01.2012 01:01 © ... |
Дякую. |
03.01.2012 22:05 Каранда Галина => © |
 Сьогодні стояла на зупинці, дивилася на фари машин, що проїжджали, і думала, що якось колись це опишу: дощ, відблиски фар у калюжах, рух, швидкість.... всі кудись поспішають... я сама чекаю автобус... і відчуття якоїсь сирої холодної тривоги на душі... колись таки опишу.. |
03.01.2012 14:08 Сашко Новік |
 Клас. Мені перші рядки нагадали кадри з другого термінатора, коли чорне шосе і тільки жовті полоси мелькають |