Приборкання вогню
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
– Девіз – горіти! Не коптіти!
Все попелити! Навпрошки!
– Ой, ні… Не вдасться охопити
Ці полум‘яні язики.
– Ти хто? Вода?!! Терпіть не стану!
Йди геть, бо грізно спалахну!
– А я хмаринкою туману
Твій пломінь ніжно пригорну.
– Ще маю силу я добрячу!
Не притуляйся, бо спалю!
– Зажди… Жагу твою гарячу
Мрійливим трепетом заллю.
Вода кипіла… Гарячилась…
Помалу гнів вогню спадав.
Вона струмочками сочилась,
А він грайливо воркотав.
Торкався ніжно її тіла,
Впекти боявся, Боже збав.
Вода в серпанках шепотіла:
– Ну все, мій любчик… Ти пропав…
.gif "{#}")
