08.01.2012 20:37
-
411
    
  7 | 7  
 © Тарас Іванів († 2012)

Теплий, затінений вечір, 

Дзвінко тріщить камін. 

Кіт і сметани глечик… 

Ти, і я – на взамін 

Грієм простужені плечі, 

Бавлячись кожен чужим, 

Витвором Божим з малечі, 

Звідти й гадалось – складним. 

Полум’я все гарячіше… 

Зараз… – це слово в устах, 

Зараз – уже сміливіше, 

Та-а-а-к… Кіт привстав – в очах страх. 

На, й ти, сметани густої, 

Витвір весни й сироти. 

Знов до захцянки простої 

Нам треба час, щоб дійти. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.07.2012 18:21  Оля Стасюк 

 09.01.2012 13:20  Оля Стасюк 

Дуже тепло і ніжно)

 09.01.2012 13:19  Сашко Новік 

Куди кота з хати? Без кота ніяк

 08.01.2012 21:13  Тетяна Чорновіл 

:)))) Дуже сподобалась поезія...

 08.01.2012 21:08  Каранда Галина => © 

)))) кота - з хати!)))))нащо лишні очі! та ще й перелякані!:)))))
гарний вірш! нічого не сказали, а все зрозуміло! клас!)