Теплий, затінений вечір,
Дзвінко тріщить камін.
Кіт і сметани глечик…
Ти, і я – на взамін
Грієм простужені плечі,
Бавлячись кожен чужим,
Витвором Божим з малечі,
Звідти й гадалось – складним.
Полум’я все гарячіше…
Зараз… – це слово в устах,
Зараз – уже сміливіше,
Та-а-а-к… Кіт привстав – в очах страх.
На, й ти, сметани густої,
Витвір весни й сироти.
Знов до захцянки простої
Нам треба час, щоб дійти.
