Чого іти, чого стрибати знов,
Чого доїти чужу, вичорнену, кров?
Безцільна хіть.., – і ложка короля…
Фарватер хибний… Злить пробоїна стара…
Чого в вечірньому шукати слід зорі,
Чого цей репет рвати, де лише глухо-німі?
Чом не шубовснути у сиву каламуть?..
Хто й коли знайде це? Коли оце знайдуть?
Який поріг – провалля в шум гріха…
Дитина плаче.., Боже мій, та це ж моя.
Їй теж стрибати?.. Марна, тиха кладь
Марудних кроків… Ми ідем – у свою п’ядь…
