Є папірос, у пляшці – брага,
Є простір, є думок ватага,
І напрям (ніби не один),
А вказівник – світанку плин
В ранковім з’їженім тумані
(марою ходить безупин),
Як мозку маятник в стакані
Від стін до тина… Крок – знов тин.
Байдуже – скільки, з ким і доки,
Лише оці марудні кроки
По сьогоденневий уклін
За змогу жити серед стін
Під панорамою страждань,
Суттєві є…
Десь манить сном Господня длань.