Андрій Гагін Міра, градація... втома...
Міра, градація, втома
Хвиля і мить ця знайома.
Сон, та недоспані ночі;
Зорі не бачать вже очі.
Гранули - тане то кава -
Ледь, мов сніжинка розтала.
Мить ця якась синтетична;
Мова ілюзій оптична.
Хвиля думок заплескала:
Ніжна, солодка, ласкава.
Міра, мов келихи ночі;
Сон уже мозок лоскоче.
Міра, градація... досить;
Навіть душа уже просить.
Лави думок не спинити,
Бо це натхнення...
... продовжує жити.
27.10.2011 2-00
30.10.2011 11:32 © ... => Оля Стасюк |
Дякую, Олю! Саме так, цілком з тобою згоден!!! |
30.10.2011 11:31 © ... => Тарас Іванів |
Дякую, Тарасе! |
30.10.2011 11:30 © ... => Єва Психея |
Ну жити ми і так продовжуємо, в любому випадку. Від втоми померти дуже важко ))) А от натхнення, яке, не зважаючи на втому, продовжує жити, не знає ні міри, ні градації - це вже інша річ. Але, звісно, коли натхнення справжнє. ))) Щиро дякую! |
30.10.2011 11:26 © ... => Тетяна Чорновіл |
Дякую, тетяно! Мені приємно, що Вам сподобався вірш! На каву запрошую, в будь-який вільний для Вас час. Заходьте !!! ))) |
30.10.2011 11:24 © ... => Каранда Галина |
Дякую, Галино! Приємно, що сподобалось. Серед ночі віддаю перевагу розчинній ))) Швидше. |
30.10.2011 11:03 Оля Стасюк |
 Красиво. Від безсоння допомагає меліса. Для безсоння- муза. |
29.10.2011 21:51 Тарас Іванів |
 Келихи ночі - класно |
29.10.2011 21:33 Єва Психея |
сподобалось.. а я б у кінці написала "продовжуЮ" жити.. |
29.10.2011 21:31 Тетяна Чорновіл => © |
 ВІрш прекрасний! Я будь-яку п"ю!!!! :)))) Запрошуйте!!! |
29.10.2011 21:29 Каранда Галина => © |
 і мені сподобалося... я каву в турці варю))))))))))))) |