В ефірі безпридільних думок, розмащена любов.
Звучить, як агонійний крик.
Рик!
А ніхто її небачить, всім всерівно.
Рівно,
як по нотах, по краплях, по ринвах.
Стікає, зкрапає життя.
Молодість, холод в відносинах і палаюче Ра.
Я -
маленьке і зморщене, як після ерекції.
Протекції!
у батога, латинь і зелені чортики.
Ніжки в шортиках, мухомори.
Гори!
Море фену-феномену і таланту,
Дорости би до Атланту, полетіти вгріх.
Сміх,
перевернуті очі посеред ночі.
Холод,
як молот по голові,
І час вже переглянути думки.
