10.01.2012 20:26

-

541

18 | 18

 © Тарас Іванів († 2012)

Катедральна площа

І біль стоїть, і плачуть скроні міста –  

Аж потемніли стіни з вітряних сторін. 

Колюче слово скаче, хоч могло тут плисти, 

Лишати між підмурків свій повітряний уклін. 

Вточити ще нудьги – на що зима ще здатна? 

Туманом гострим, мжичкою під одяг зазира. 

Там, може, в чімсь і була територія приватна, 

Тепер краплина похоті все тіло роздіва… 

Будиночки, облизані, у день на день очима, 

Зіржавленими скрипами трамвайчик проплива. 

Хтось тихо, ніби, дихає на паперті вітчима, 

Що доглядає місто це – століттями, без сна!