Крапка кипіння
Збовтай у келиху сироп,
З піддоння витягни задибу
Й хами ти, дивлячись у рот,
Ніби уздрівши в ньому рибу,
Відкривши стулки для зіниць
Повік, стяжілих алкоголем,
Останні мати із полиць
Добув - і тнеш їх: полем, полем…
В коханні вибухнути… Ах! –
Порвати всі дочасні догми…
Це вже востаннє? З’їхав дах,
Від буревію тіло стогне…
Ранкова кава і… пробач –
Скупенька, вибрита молитва.
До свят далеко – плач-не-плач,
Там, між феєрій, нова битва!