12.01.2012 19:25
-
609
    
  4 | 4  
 © Софія Скопіє

П’ю вино

Я п`ю вино -  

впиваюсь бурштиновою вагою, 

Як днем, що впав у келих з опівнічною жагою.  

Я п`ю вино -  

й стаю на вік...на мить пустою, 

Як сонце охололе над замерзлою рікою.  

Я п`ю вино -  

замучу й втішу губи трутизною, 

Як терпким поцілунком нерозумного двобою.  

Я п`ю вино -  

давай, давай зі мною, 

Як сотні раз до нас, любились новизною.  

Я п`ю вино -  

спадаю вниз тривкою млою, 

Як в серці осад з божевільного настою.  

Я п`ю вино -  

танцюю нерухомо із пітьмою, 

Як вітер б`ється з огорожею скляною.  

Я п`ю вино -  

і не тамую жар його водою дощовою, 

Як гріх медовий зводять скнарою-сльозою.  

Я п`ю вино...  

Я п`ю вино...  

Я п`ю вино...  

Я п`ю вино -  

воно ж ніколи не образить самотою, 

Як ти, коханкою - нічною німотою. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.01.2012 13:09  © ... 

Насправді, поезія мая ще гірше ніж проза:) Але я вдячна за розгорнуті відгуки! Вони детально розповідають мені про те, що ж я все таки хотіла розповісти в цих рядках:) Думала то звичайний плід диліріуму:), а воно виявилося...
Словом, дякую, що читаєте:)

 13.01.2012 12:41  Тетяна Белімова 

Ваша поезія так само емоційно виразна, як і Ваша проза. Фізичний стан захмеління вином передається напрочуд майстерно: ейфорія, піднесення, збайдужіння до того, що завдає болю у повсякденному житті ("як сонце охололе над замерзлою рікою"), і все ж врешті виринає те основне ("воно ж ніколи не образить самотою, як Ти..."), те, що на споді,через що можливо й пився цей солодко-гіркий бурштин...
Дуже сподобалось! Дякую!

 12.01.2012 20:21  Сашко Новік 

я на початку про бурштин якось провтикав, думав про червоне вино. але вірш від цього абсолютно не погіршав. сподобалось

 12.01.2012 20:06  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже-дуже гарно! :))

 12.01.2012 19:44  Тарас Іванів 

М-да! Де Ви ходили до цього часу??? Дуже гарно!