Для чого тепло знов, чому південне море
Приплило аж сюди, до моїх ніг.
Облизують, голублять Божі створи,
Збиваючи у сором – щоб знеміг.
Чому, як чайки, миготіють днями
Години ліку: разом – час у забуття.
Чому якесь, чуже, нав’язливе устами
Хтось повторяє болем витяте ім’я.
Кому тут стогін, а кому тиш пам`ятати.
Кому – лиш спомин, а кому – нуда.
Не приведи Господь цю голову зірвати
Палким коханням з ночі в пломінь досвіта.