Пластилін
я сидів і турботно дивився в вікно.
Між сприйманням я був і питанням
наче бачив я світ в чорно-білім кіно
І здавалося бачив востаннє
Серед днів і ночей проведенних отут
Незнайшов я нічого живого
У вікні плакав дощ листопадних отрут
А по місту гуляла тривога
Навіть я неживий, поглядаючи вниз
Зрозумів свого серця всю склянність
Лейтмотивом в кіно серед крейдових криз
Пластиліну була бездоганність
Хто так зміг досконало зліпити без вад
Однакових сердечних ударів
Лялькові догми способу вліплені в склад
Мілководних життєвих каналів?
...я дивився в вікно проглядаючи тлін
моє серце від подиву трісло...
Пластилінився далі в`язкий пластилін
Я ж на скельця розсипався
в кріслі.
