Ти ніби моя? – Не моя!
Едемська звилася змія,
В обійми ловить нашу тінь
(Від палу сонця лягла в лінь),
Де ми разом, усе ж чужі,
Завжди не рідні у рідні,
Пускаєм погляд, що притих,
У простір скарбів чужих лих…
Чи є лебідочка моя? –
Щоб лиш вона і лише я…
На жаль, та тут зловив я гав
В житті котячім – мур-мур-мяв!!!