Розлука
З циклу "Віхола"
Холодним виром б’є метелиця,
Морозить серце, душу, руки.
Морозом білим низько стелиться
Пташина болісна, розлука.
Сніжинки моросяться росяно,
І погляди такі гарячі...
Плетуться руки верболозами,
А очі без морозно плачуть...
Востаннє рве у сні метелиця
Маленькі ниточки любові.
Холодний сум по рельсах стелиться,
І б’ється серденько до крові...
Болюча і морозна віхола,
Пташина болісна, розлука,
На вії сльози білі вішала,
Морозила самотні руки...
І хуги стіни знов піднялися,
Між нами стали болем росяним.
Сердечка крізь стіну цю рвалися,
Сніжинки слізоньки морозили...
Пробач за все... Мете хурделиця
Гарячий спогад – твої руки...
Повір, не я це все... Метелиця,
Пташина болісна, розлука...
.gif "{#}")
.gif "{#}")
Олюся, бажаю, щоб твої вушка хтось триста раз смикнув!!!)))Вітаю!
.gif "{#}")
УРА!!!! .gif "{#}")
Олю!!!! Вітаю тебе з трьохсотою публікацією!!!! Натхнення тобі і твоїй музі у написанні таких же чудових віршів, тільки веселіших трошки! :))))))) 