Він та вона
Наче намистинки її сльози,
Наче грім посеред неба – крик.
Хтось говорить, що все не серйозно,
Хтось на завжди з життя її зник…
І лишилося небо дощами
Душу її омивать.
Вона подалася з речами,
Він залишився, щоб грать…
Вона розійшлася зірками
В небеснім просторі німім.
Він залишився роками,
І гіркотою в вині.
Вона лягала росою
На ранкову траву.
Він різав наче косою
Серце і душу живу.
Наче намистинки її сльози,
Наче грім посеред неба – крик.
Хтось говорить, що все не серйозно,
Хтось на завжди з життя її зник…
08.09.10
