18.01.2012 20:17
-
272
    
  3 | 3  
 © Оля Стасюк

Самотність

Самотність

З циклу "Віхола"

Віхоло! Посидь, поговори, 

Відпочинь, блакитна зірко ночі! 

Піднімаю знову догори 

Білі руки і самотні очі. 

Догорає свічка на вікні, 

Догорає у душі надія. 

Закрутився в вирі гніт свічі, 

Закрутилась в вирі світла мрія. 

І сніжинок ніжних зорепад 

Піднімає серце вище в зорі. 

Захопила віхола весь сад, 

Неозоре, біле, дивне море. 

Грають блиски білі на вустах, 

Вії покриваються знов снігом

Віхола заплуталась в словах 

І упала у вікно з розбігу. 

Білий сніг і білий вир бажань, 

Скресло небо вірності над Бугом. 

Віхол даремних сподівань, 

Самоти незрима. біла хуга. 

Дивне це холодне полотно 

Відізвалось в серденці сльозою. 

Віхоло, полинь в моє вікно! 

Може, поговориш хоч зі мною.... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.01.2012 18:36  © ... 

Дякую усім! У нас тільки сьогодні віхола кінчилась))

 20.01.2012 18:36  © ... 

Дякую усім! У нас тільки сьогодні віхола кінчилась))

 20.01.2012 18:36  © ... => Тетяна Чорновіл 

Так, дякую, помилочка))

 19.01.2012 14:35  Сашко Новік 

Засипає конкретно)

 19.01.2012 11:38  Тарас Іванів 

І вірш гарний, і приємно бачити, як ти розвиваєшся в своїх думках!)))

 18.01.2012 21:32  Тетяна Чорновіл => © 

Сподобався дуже вірш!
Віхол даремних сподівань, - може віхола???

 18.01.2012 20:50  Каранда Галина => © 

дуже, дуже-дуже гарно..........

 18.01.2012 20:18  Суворий 

Віхола... Треба ж таке вигадати. Креативно...