Ніч
Ніч - наповнила собою простір
Штрихи, деталі, дріб’язок уже розчинений.
А мізер звуків насторожує, лякає.
Ти спиш. Солодко, рівно, схована у простирадлах.
Ніч слухає як б’ється твоє серце.
Їй байдуже, що я все відчуваю.
Я намагаюсь розчинитися у темряві,
Та випадаю в осад, брудним піском,
Забившись у щілини - розкиданий гублюсь.
Ніч дивовижна, таємнича, вважає що мене нема.
Її дратує надокучливий ліхтар
На тому боці прибраної вулиці.
Звичайно, можна зруйнувати ночі магію
Одним єдиним дотиком вимикача.
Та я не буду опиратися невизнаній стихії.
Володарюй, я привид в твоїм царстві.
А привидам дозволено блукати.
Самітником. До часу.
Дрогобич, 2012 01 20
