Не змию, певно, крові бруд
Від тих, що вбитими, з під Крут,
Знеслись в герої. Як же я
Піддався зраді бджоляра,
Отому виродку жалів,
Що від обіцянок згнилів?!
У повний нуль від сатани
Звелися сотні літ війни.
Пробач мі, сива голова,
Що з серця зливу лід трима…
Молитви ще не склався спів,
Щоб витягла нас з поміж псів.
