Роздуми про Каїна.
Світанок ножем холодним ударив в груди.
І відчай спалахнув вогнем.
І відверталися з презирством люди,
То страх незнаної відплати.
Не догодив. Дорогою в нікуди
Світ збагатив надмірними слізьми.
Ото струмок, з якого ріки згуби
Батьків розділюють із дітьми.
Вже кров за кров не перестане голосити.
Та справу зроблено, і праведних нема.
Хто ж все таки захоче вбивцю зрозуміти,
Тому впаде на голову прокляття.
Умивши руки він затягне пісню,
І на пекельному сердечному вогні
Ранкову викує собі зорю.
На самоті, але з великої любові.
І перший в світі знатиме про те,
Що Богові не зрозуміти й досі.
Нехай життя його не назвеш святе,
Та він повстав, не впокорився долі
Дрогобич., 2011
