20.01.2012 15:44

-

2544

7 | 7

 © Антоніна Чернишенко

Сорока і намисто

Одного разу, на світанку, 

Знайшла сорока серед ганку, 

Чарівний відблиск аметисту, 

Нове коштовнеє намисто. 

Сорока, враз за те намисто, 

Вона ж бо в цьому мала хист то, 

Здійнялася і в мить злетіла, 

І тільки очі заблистіли. 

На гілці вправно походжає, 

Хвалиться, що намисто має, 

Немов вона така багата, 

Та хвалькувата і пихата. 

Та все ж не довго красувалась, 

Не довго вправно вихвалялась. 

За сук намистом зачепилась,  

І аметисти розлетілись.