21.01.2012 00:34
18+
454
    
  8 | 8  
 © Тарас Іванів († 2012)

Просторові сади, оберемки зела

з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»

Просторові сади, оберемки зела, 

Пустотілі нулі у кольорах.

Тихо втратити все у шматочках добра…

Мертві погляди в склілих акторах.


Запиваючи час, від терпкого вина

Охмеліти, нарешті, і здатись.

Ти кричиш, чи шепочеш? – яка дивина, 

Твій життя шнур закінчив мотатись.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.07.2012 12:08  Оля Стасюк 

 21.01.2012 12:52  Сашко Новік 

цікаво. і альтернативний варіант

 21.01.2012 12:19  Тетяна Чорновіл => © 

Іноді у запереченнях відбувається самоствердження, що дорогого варте!!! Вірш дуже сподобався! :))

 21.01.2012 10:26  © ... => Каранда Галина 

Мені потрібно всього лиш якихось пів року без лікарень, і правкам не буде місця!!!)))))) Дуже гарно у Вас вийшло!

 21.01.2012 01:48  Каранда Галина => © 

дуже прошу вибачення, але так захотілося внести невеличкі правки.... надіюсь, не образитесь....  я з добрими намірами...

Просторові сади, оберемки зела,

затремтіло життя у кольорах.

віднайти майбУття у шматочках добра…

Ми впізнали себе в цих акторах.

Запиваючи час, від терпкого вина

Охмеліти, нарешті, й - не здатись

Ти кричиш, чи шепочеш? – яка дивина,

Твій життя шнур ще буде мотатись!