Тарас Іванів Просторові сади, оберемки зела
Просторові сади, оберемки зела,
Пустотілі нулі у кольорах.
Тихо втратити все у шматочках добра…
Мертві погляди в склілих акторах.
Запиваючи час, від терпкого вина
Охмеліти, нарешті, і здатись.
Ти кричиш, чи шепочеш? – яка дивина,
Твій життя шнур закінчив мотатись.
18.07.2012 12:08 Оля Стасюк |
21.01.2012 12:52 Сашко Новік |
 цікаво. і альтернативний варіант |
21.01.2012 12:19 Тетяна Чорновіл => © |
 Іноді у запереченнях відбувається самоствердження, що дорогого варте!!! Вірш дуже сподобався! :)) |
21.01.2012 10:26 © ... => Каранда Галина |
Мені потрібно всього лиш якихось пів року без лікарень, і правкам не буде місця!!!)))))) Дуже гарно у Вас вийшло! |
21.01.2012 01:48 Каранда Галина => © |
 дуже прошу вибачення, але так захотілося внести невеличкі правки.... надіюсь, не образитесь.... я з добрими намірами... Просторові сади, оберемки зела, затремтіло життя у кольорах. віднайти майбУття у шматочках добра… Ми впізнали себе в цих акторах. Запиваючи час, від терпкого вина Охмеліти, нарешті, й - не здатись Ти кричиш, чи шепочеш? – яка дивина, Твій життя шнур ще буде мотатись! |