Заходить сонце. Іди спи.
Не варто зорі жменями збирати,
Від них лиш сльози і думки,
Що не дають у спокої заснути.
Що мені з них. Пісок галактик.
Розкиданий як божевільні мрії
Десь серед них є жменька твоїх сліз,
Гріхи мої, скорботою обмиті.
Вони забрали мій спокійний сон,
І каяття своє несу в глибини ночі,
Десь там розсудить нас з тобою Бог.
Спокутою наздоганяю зорі-сльози.
Ні не засну. У жменях лиш пісок
Ним переповнена пустиня у мені.
Хоч голос сповіді давно замовк,
Я так і не зібрав погублені тобою сльози.
Дрогобич, 2012 01 21
