23.01.2012 14:00

-

482

9 | 9

 © Тарас Іванів († 2012)

У кволих кроках стежки у нікуди, 

Чи так повинні – видно мусять люди 

Своє ярмо (бо роджений) тягти, 

Життя Бог дав, і треба волокти. 

Пустеля мертва – рухаються тіні, 

У мертвій зграї хата на чужині. 

Цвинтарні птахи щикають біду 

У цім навіженім, здичавілім саду. 

Чи здатись мертвим, вже у землю лізти, 

Чи, тупо, множитись, когось до плоту втисти? 

А може волею дихнути між полями… 

Яка тут воля – скрізь багнюка із гноями.