Толік Панасюк
Зберу зі столу крихти добрих слів,
Усе що залишилось після свят.
Зберу усі і висиплю пташкам,
Які сідають на моїм вікні.
Рознесло крихти вітром перемін.
Ніхто не спокусився тим дарунком.
Пташкам ситніше десь за смітником
Що їм несвіжий, зачерствілий дріб.
Хіба повинен шкодувати ті слова
Якщо ніхто їх задарма не хоче?
Хай вітер крихти рознесе куди захоче.
А я чекатиму собі нові свята.
Дрогобич., 2012 01 24
28.01.2012 15:42 Сашко Новік |
 класно |
27.01.2012 04:12 © ... => Каранда Галина |
Усе ми знаємо, признатися собі не хочемо, ліпимо, тулимо, видаєм бажане за дійсність, терпимо, плачучи тихенько, або ж робим протилежні речі, випробовуючи міцність стовунків, а коли остання капля усе зруйнує , як малі діти звинувачуємо усіх і все. Кожні стосунки індивідуальні, та щоб побудувати міцну стіну одного каменя замало, потрібний рощин, потрібно заглибитись у землю, а це праця, та мова не про стосунки, а про розуміння. Себе одманювати неварто. І вам надобраніч. |
27.01.2012 03:44 Каранда Галина => © |
 співробітницю покинув чоловік після 20 років шлюбу... і будинок вони теж будували... думала - розуміє до кінця, виявилося - не знає зовсім... ось і варіант. іноді й від себе не знаєш, що чекати. |
27.01.2012 03:36 © ... => Каранда Галина |
Головне уява, а чим і як ів якому стилі питання десяте, трішки практики і ну, нехай не шедевр, а душу зігріє. Ліричний герой - лялька мотанка, там лише хрест на обличчі, крізь не побачите. Щоб зрозуміти людину, треба з нею пройти чималий шлях, або побудувати будинок, як варіант. |
27.01.2012 03:20 Каранда Галина => © |
я? зроду не вміла малювати... хіба словами... та то ж будуть Мої очі... ось тут, на Порталі, намагаюся побачити очі крізь чужі вірші. але люди навіщось придумали Ліричного героя, він застує. думаю, що бачу людину, а виявляється - вигаданий персонаж. ніяк не навчусь відрізняти. |
27.01.2012 03:15 © ... => Каранда Галина |
Намалюйте, ви ж умієте. |
27.01.2012 03:06 Каранда Галина => © |
іноді очей не видно. |
27.01.2012 03:05 © ... => Каранда Галина |
Щирість, вона в очах, і в тяжку хвилину. Вона може обійтися і без слів. |
27.01.2012 02:59 Каранда Галина => © |
я якось не дуже довіряю словам, сказаним на свята чи до дати... от коли просто так, без причини - більше шансів на щирість. тому особливо не люблю тостів))))))) |
27.01.2012 02:53 © ... => Каранда Галина |
Хіба вам не колядували, не засівали, не щедрували? Коли ще почуєш таку силу-силенну добрих слів? Звичайно, обмежень не існує, але такі слова хіба колись ще почуєш? Рідкість, і дивляться на тих диваків якось підозріло. |
27.01.2012 02:33 Каранда Галина => © |
а існує якийсь обмежений час для добрих слів.?.. |
27.01.2012 02:24 © ... |
Та не жаліюся я. Так, сумно трішки, що свята закінчилися. Час призначений на побажання і добрі слова закінчився. Крихти - усе що залишилось, і ті ненароком муляють. Дякую усім. |
25.01.2012 17:28 Каранда Галина => © |
оце тобі й на... я недавно кричала на весь Портал що ПОТРІБНО ТЕРМІНОВО ДОБРЕ СЛОВО, і таки ой як потрібне воно мені було... а Ви отак просто -пташкам, за вікно, на вітер... |
25.01.2012 12:07 Тетяна Белімова => © |
 Щиро! Трошки сумно! Підтверджую: завжди читаємо, але стомлена щоденною метушнею думка не завжди хоче виливатися у коментар. |
25.01.2012 11:09 Тетяна Чорновіл => © |
 Читаємо ми Ваші слова!!! То Ви не помічаєте, зайнятий чоловіче! :)))) |