Зберу у жменю мідні я грошІ...
з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»
Зберу у жменю мідні я грошІ...
За тридцять срібних вже мене й не куплять, -
Було б раніше продавати душу...
Тепер - запізно... Ще й три шкури злуплять
У пеклі з мене за мої віршІ,
Що написала, й ще писати мушу...
Ви заберіть, - я Вам ще й доплачУ,-
Цю необхідність - душу римувати...
Та мідяки мої - кому потрібні?!...
І скільки слово не вбирай у шати,-
Однаково ж - кричу я, чи мовчу...
Талант гіркий, а талану й не видно!
Зішкрябаю з душі усе до дна,
Що там ще випадково залишИлось...
Добро зотліло, й зло перегоріло.
Тож віднесу Пегасову підкову,
Аби не загордилася вона,
На смітник її викину, безкрилу...
Лубни, 16.03.12