Як добре коли ти поруч…
Рветься вітер несамовито в вікно,
Стогне клен, порятунку просить.
Та не чує його ніхто.
Сховаю тебе від вітру,
І від клена плачів тужних.
Побудь зо мною хоча б до ранку,
Допоки вітер самітник не стих.
А як стихне скажений, втече
Засоромлений впертістю клена
Без надії спитаю у тебе:
- Може нам розлучатись нетреба?