* * *
На віконному склі – кришталеві струмки,
Дощ омиє усе, що лишилось від снігу.
Загубилися зорі в непроглядній імлі,
Але їх віднайти до світання ще встигну...
Розігрівся враз пензель у холодній руці
І засяяли сонцем знов печальнії очі...
Як же солодко знову творити мені –
І так буде не раз у безсонії ночі.
м.Кам’янець-Поідільський, 25.01.2009