01.02.2012 20:49
-
3048 views
    
rating 5 | 9 usr.
 © Каранда Галина

Розчарування лезом ріже крила...

Розчарування лезом ріже крила...

Розчарування лезом ріже крила. 

У серце понатикано голок. 

Безсило опустилися вітрила. 

Води б цілющої мені хоч би ковток. 

Жива вода людського розуміння, - 

Твоєї сили так не вистачає! 

А розум знов кляне моє сумління, 

І нових червів в душу постачає. 


Я вкотре вже на рівному спіткнулась, 

І вкотре намагаюсь підвестись. 

Довіра щира болем захлинулась… 

А, може, ще відродиться?... колись?.. 

Зберу тихенько я відтяті крила: 

Мені так шкода ще їх викидати… 

Я крок зробила. Ще один зробила… 

Кудись дійду… Вперед? Назад? – не знати… 



лубни, 1.02.12

Публікації: Каранда Галина

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 01.02.2013 18:58  © ... => Світлана Рачинська 

дякую... минулорічні настрої)))) 

 01.02.2013 15:42  Світлана Рачинська 

Не губіть свої крила!... дасть Бог, ой як ще пригодяться))) Дуже гарно і близко!!! 

 02.02.2012 16:53  © ... => Софія Скопіє 

а філософська історія... дякую. 

 02.02.2012 16:52  © ... => Андрій Гагін 

дуже дякую Вам за оцінку! 

 02.02.2012 16:33  Андрій Гагін => © 

Сумно... Проте сам вірш надзвичайно ліричний, гарний, проникливий.
Таке воно життя: спотикаємося, та йдемо вперед у майбутнє... 

 02.02.2012 12:26  Софія Скопіє 

Вірш гарний, про втрачені крила (волю, надію, віру, кохання), але мені чомусь згадалося після прочитання дитинство...
Якось відвезли мене малу в село і там я гляділа каченят. За літо вони виросли. От почало звертати на осінь і дорослі зарізали першу качку... А мені чогось віддали її відтяті крильця. Я сиділа в "пісочниці" і тужила над ними. Отака дитяча травма. THE END. 

 02.02.2012 02:21  © ... => Тетяна Белімова 

думи зимові!!!))))))) 

 02.02.2012 02:21  © ... => Тетяна Белімова 

)) гострі вірші були, караюсь, та не каюсь. думаю, ще будуть. а от злобних не було! і не буде!!! 

 02.02.2012 02:09  Тетяна Белімова => © 

Семпер тіро, Галю, геть думи осінні! 

 02.02.2012 02:09  Тетяна Белімова => © 

Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» — мене питали,
Але я не признавалась —
Я була малою горда,—
Щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма,—
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.

Леся Українка 

 02.02.2012 01:41  © ... => Тетяна Белімова 

) щось тих щеплень - купа, а толку - ніякого! 

 02.02.2012 01:23  Тетяна Белімова => © 

Щеплення - від розчарування, по рукам тим, хто крила ріже! І бути завжди готовим до стрибка із парашутом!

 01.02.2012 23:16  Олександр Новіков 
 01.02.2012 23:06  © ... => Олександр Новіков 

Голки не я тикала! я не мазохіст!) 

 01.02.2012 22:43  Олександр Новіков 

боляче. ну ладно крила, так ще ж голок понатикували 

 01.02.2012 22:30  © ... => Тетяна Чорновіл 

ще й як! 

 01.02.2012 22:30  © ... => Тарас Іванів 

дякую, Тарасику! мені чомусь такі теми вдаються найкраще... 

 01.02.2012 21:04  Тарас Іванів 

Та просто супер!!!... 

 01.02.2012 20:54  Тетяна Чорновіл => © 

Болюче! ((