Дицьо - мрійник
Дицьо в траву на галявині ліг,
Приглядається до неба блакиті,
Мріє:
«Як шкода, що ці хмари, білі як сніг,
Не з ванільного крему,
найсмачнішого в світі,
Та що ці ось рожеві хмарини –
Не з морозива з ягодами малини.
А оці рожеві, поміж бокатими, -
Не тістечка безе
й не бісквіт з цукатами.
От якби небо, мені на втіху,
Було шоколадним тортом з горіхами!
Світ був би казковим, дивом із див!
Я лежав би собі на травичці,
байдики бив,
Може, навіть дрімав би був.
А прокинувшись,
руку б лише простягнув –
І їв би, і їв…
