Болото України
В душі у мене ще серце дитяче,
Тепер розумію, що воно плаче.
Плаче, тому що Україна палає,
Палає брехнею, в вогні все згоряє.
А той у кого серце дитяче,
Той розуміє що роблять незрячі.
Той наверх себе піднімає,
Та наверху в багні потопає.
Багно брехні, багно лицемірства,
Старі оті всі – пережиток презирства.
Ніхто їх не любить, не поважає,
Але тут знову й ніхто не карає..
Та що там старі?!
Й молоді депутати,
Пхають в кишені «чесні» зарплати.
Немає довіри, згасає й надія,
В маренні тануть всі наші мрії.
І серце знов плаче, знову сумує,
Що наша Вкраїна депутатів годує.
Старі покоління – СРСР пережитки!
..зверху панують, рахують «зажитки».
Не може студент народ весь підняти,
Не може заставить зрозуміти й пізнати.
Не має він сили владу змінити,
Єдине лишилось.. – і далі так жити..
Ми молоді, та не сміливі,
Ми ще й розумні, та не брехливі.
Але якщо потрібно брехати,
Краще втоплюсь, ніж зверху стояти..
Жовква, 16.09