Подумки..
Вірш про серпень
Зібрав улюблені остатки,
Своїх старих, нових, майбутніх мрій.
Зібрав вірші та всі нотатки,
І знов відчув в душі цей гнів.
Згадалися усі діяння,
Весь серпень ніби в темноті.
Страхи, а може й покарання,
Ожили миттю у мені.
Мить, яку і не забудеш,
Секунда, та вічність у душі.
Ненависть і любов у людях,
Зробили дірку у мені.
І, справді, так багато сталось,
Змінився й весь навколо світ.
А мислення, думки, неначе старість,
Хлопче, дорослішаєш ти..
А так хотілось повернутись,
У ті дитячі ще роки.
Знайти, змінити, щось здобути,
Повиправляти й помилки.
Та от «секунда» промайнула,
І як удар по голові.
І знову братися до діла,
Збирати клаптики свої..
Тут і любов, а ось надія,
А тут страждання, боротьба.
Збираю речі, там і мрії –
(тепер)простенькі треки в плейлисті.
І там ж дитинство,
І надії, і очі – сонця промінці.
(так..дитячі очі, саме вони найщиріші, бо ще так мало знають, вони не вибагливі, вони легко пробачають…а потім розбиваються до «дна»)
І ось ще тиждень,
Як секунда,
А далі інше вже життя.
Але завжди все так і буде,
Життя – це протиріччя, любов і дружба, боротьба…
22.08.09
