Thy Mournful Lover
Macbeth
думаю це вільний переклад, бо під музику не підбирав
Навідайсь до мене в чорніющій тиші,
пристрасним відблиском таємничих очей,
блідими руками мені пестить шкіру,
губами зимними торкатись шиї й плечей.
Коли повний місяць засяє в зеніті,
ти з`явишся тихо вночі,
твоє хворобливо-блакитне обличчя,
незмінне у сяйві свічі.
Ти прошепочеш клятву містичну,
на ім`я кохання пітьми,
і в протяжності ночі навічно,
наші душі тепер з`єднані.
І немов-би у сутінках зимних,
простір сповнює темінь,
довкола нас незбагнених,
в себе приймаючи нас.
Дозволь себе заколисати,
прохолодному вітру скорботи,
я буду вуста свої підставляти,
впиваючись алим нектаром аорти,
і мої закривавлені губи,
полинуть назустріч твоїм,
в пошуках хтивого болю -
екстатичного задоволення
