Липа
Старенька липа край дороги,
Її колись всевишній звів.
Мов сива мати на порозі.
З доріг чека своїх синів.
Вона колись була весела,
Струнка, як дівка молода,
Зеленим листям тріпотіла,
Людям на радощі цвіла.
З доріг привітно всіх вітала,
І проводжала в дальній путь,
Своїм нектаром лікувала,
Птахам давала віддихнуть.
Та час минає мимоволі.
Життя в природі - божий дар.
Вітри хитали липи скроні,
Морози жалили мов жар.
Гілля ламали буревії,
Палило сонце тихим днем,
Коли земля була в чеканні,
Умитися рясним дощем.
Старенька липа край дороги,
Додолу віти похиля.
Вона живе в святій убозі,
І слуха пісню солов’я.
