Жалілась старенька
Тихенько жалілась старенька,
Що вже не бачить вишні цвіт,
Не бачить райдуги на небі
І ластівки стрімкий політ.
Старечі губи шепотіли
Про зелень чисту і сніги.
Про сіно скошене у полі
Й з любов’ю складене в снопи.
Вона не жалілась на холод,
В старій хатині над Дніпром.
На те що нікому подати
Шматочок хліба за столом.
Не сміла жалітись на діток,
Яким колись життя дала.
Та в душі людяності зерна
Засіяти, все ж не змогла.
Тихенько жалілась старенька,
Обнявши вишню у саду.
І хрест в повітрі малювала,
Щоб не накликати біду.
м. Кривий Ріг, січень 2012р
