Вкрадена Валентинка
Я позичила чоловіка.
Я кохання взяла у борг.
Під процент, відповідний ризику,
Але тут не доцільний торг.
Я ж ні в чому зовсім не винна!
Як не я, то інша була б!
Ось така вже життя картина:
Нам усім трохи треба тепла.
Нам бракує всім адреналіну!
Свій мужик не розважить так!
А чужий… ну то вже – мужчина!
В порівнянні з ним – мій тюфяк!
Це нічого, що в нього дружина,
Що він тато двох діточок.
Я ж також маю доньку і сина
І турбот на додачу з мішок.
Я для нього, як телезірка:
Під гітару співаю пісні…
Що з того, що дружині гірко?
Що марніє від «цього» всі дні?
Та ж сама вона винувата!
Не змогла прив’язати нічим –
І тепер наступила розплата!
Хай сидить і варить борщі!
Я білизну вдягну барвисту,
Уберуся в мереживо й шовк.
Надягну разочок намиста.
У корсеті затягну шнурок.
Я скрадаюся, ніби кішка,
Попід світлом нічних ліхтарів,
Де горить романтично свічка
У найнятій на ніч норі.
.gif "{#}")
МОЛОДЕЦЬ!!!!
