Не економ папір, поете!
з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»
Думки твої – мов вільні птиці,
Що виринають із криниці
На хвилі зоряного злету.
Чи то валькірії, купалки,
Чи німфи росяного трунку,
Чи ельфи ніжного чарунку,
Чи дивні, зоряні русалки.....
Із вод натхненно виринають,
Словами доторкають очі,
Палають і згорають ночі,
Коли ці німфи в сон злітають.
Вони – чи то зірки, чи мрії,
Чи музи, як писали ліри,
Чи квіти, що вві сні ожили,
Ввілляли в сонечко надію.
Думки такі твої, коханий.
Вони приносять серце літо,
Не вистачить паперу світу....
Вони чарівні і жадані....
