Небо
В лазурнім небі чайка білосніжна,
Малює гори помахом крила.
А я лежу в траві зелено-пишній
І мені казку шепоче ковила.
Так безкінечно буду я дивитись,
В безмежну даль космічного єства,
Що встигне сонце, м’ячиком скотитись
Й росою вкриється притоптана трава.
На тому небі розповідей сотні,
На всі питання відповіді є.
Дощем остудить, коли дні спекотні
І жаром сонця, взимку обдає.
В нім глибина, в нім край моїх фантазій.
В нім синь морів і синь твоїх очей.
В нім білі коси довгоногих пасій
І загадковість зоряних ночей.
м. Кривий Ріг, лютий 2012 р