Стікають смоли розбрату у пекло,
Життя в час змін обвилося в війну.
Ми вигадану ціль, примарну, звикло
Знесем на трон і споживаємо – трутну.
Звитяга корчиться вінками перемоги,
Лавровим обертом кружляє голова.
Душа аж вище – де там, які Боги?
Тінь обірвалась раптом… Кволе, помира
Розбите боєм не одних поразок тіло,
Провалля ближче… Облезована межа
Мерехком б’є терпким думки оскаженіло…
Лише сльоза, лише повільна вниз сповза.